У 1992 році група науковців під керівництвом токсикологині Світлани Балабанової заявила про виявлення слідів кокаїну, нікотину та канабісу в муміях Стародавнього Єгипту. Йшлося про останки людей, які жили у період від XI століття до н.е. до IV століття н.е.

Це відкриття одразу викликало жваві дискусії у науковому світі. Особливо суперечливим стало повідомлення про кокаїн, адже його традиційно пов’язують із рослиною коки, яка росте лише у Південній Америці. Через це з’явилися гіпотези про можливі контакти стародавніх єгиптян із Новим Світом задовго до епохи великих географічних відкриттів. Втім, археологічних доказів таких зв’язків так і не знайшли.

Подальші дослідження не підтвердили наявність кокаїну або ТГК у зразках. Сучасні вчені припускають, що результати могли бути наслідком забруднення матеріалів під час досліджень. Наприклад, волосся здатне поглинати різні речовини з навколишнього середовища, і ці сліди можуть зберігатися навіть після очищення.

Ситуація з нікотином виявилася складнішою. З’ясувалося, що ця речовина міститься не лише у тютюні. Її також можна знайти в деяких рослинах, поширених у Європі, Азії та Африці. Тому стародавні єгиптяни могли контактувати з нікотином без жодних зв’язків із американським континентом.

Ще одним можливим поясненням стали методи збереження мумій. У XIX столітті під час дослідження і транспортування їх часто обробляли тютюновим пилом або рослинними інсектицидами, щоб захистити від руйнування. Саме ці речовини могли залишити хімічні сліди, які пізніше помилково сприйняли як докази вживання наркотичних рослин.

Щодо канабісу, існують припущення, що його могли використовувати у Стародавньому Єгипті з медичною метою — наприклад для зменшення болю або лікування інфекцій. Проте ці дані також не отримали остаточного підтвердження сучасними дослідженнями.

Нині більшість науковців сходяться на думці, що сенсаційні результати 1990-х років, ймовірно, були пов’язані з недосконалими методами аналізу та зовнішнім забрудненням зразків.