Термінове внесення до Верховної Ради законопроєкту, спрямованого на суттєве розширення освітніх і мовних прав національних меншин — насамперед угорської громади, — стало вирішальним сигналом до перезавантаження українсько-угорських відносин після тривалої кризи. Цей крок безпосередньо спрямований на подолання фундаментального бар’єра, який роками використовувався Будапештом для гальмування європейської інтеграції України. Ухвалення оновленого законодавства покликане завершити затяжну епоху конфронтації часів уряду Віктора Орбана та відкрити шлях до розблокування переговорного процесу щодо членства України в Європейському Союзі.
Позитивному зрушенню передував черговий сплеск напруженості у відносинах, який виник уже за нового угорського уряду під керівництвом Петера Мадьяра. У вересні офіційний Будапешт демонстративно відмовився долучитися до «Карпатської інтеграційної ініціативи» — стратегічного проєкту, ініційованого Києвом для посилення економічної та безпекової співпраці між вісьмома державами Карпатського регіону. Одночасно угорська сторона розірвала рамкову угоду між енергетичним гігантом MOL та українським «Нафтогазом» щодо будівництва спільних нафтосховищ в Угорщині для формування стратегічних паливних резервів України. Ці недружні дії викликали різку реакцію офіційного Києва: міністр закордонних справ Андрій Сибіга публічно назвав їх продовженням деструктивної політики обструкціонізму та ізоляціонізму, притаманної попередньому політичному керівництву Угорщини.
Переломним моментом у двосторонньому діалозі стала двостороння зустріч очільників дипломатичних відомств у Нью-Йорку на полях Генеральної асамблеї ООН. Консультації Андрія Сибіги з угорською колегою Анітою Орбан дозволили перевести взаємні претензії у конструктивне русло. Після цих перемовин Будапешт пом’якшив свою позицію та не виключив перегляду рішення щодо участі в Карпатській ініціативі, тоді як Київ оперативно перейшов до реалізації кроків назустріч гуманітарним вимогам партнерів, закріпивши додаткові гарантії для мовних меншин у національному законодавстві.
Врегулювання суперечностей із сусідньою державою має ключове значення для загального поступу України на шляху до Євросоюзу. Зняття загрози угорського вето на відкриття ключових переговорних кластерів позбавляє Брюссель тривалого внутрішнього глухого кута та ліквідує один із головних важелів тиску євроскептиків. Водночас досягнення компромісу демонструє здатність української дипломатії адаптувати внутрішнє законодавство до європейських демократичних норм заради збереження загальноєвропейської єдності в умовах системних безпекових викликів.
