30 вересня у світі відзначають День жувальної гумки – продукту, який давно став частиною повсякденного життя та глобального культурного ландшафту. Щороку у світі споживається понад 100 тисяч тонн гумки, і хоча для більшості вона є способом освіжити дихання або зняти напругу, її історія сягає тисячоліть і має несподівані аспекти – від археології до космічних місій.
Перші зразки жувальної речовини відомі ще з часів неоліту. У Північній Європі понад 7 тисяч років тому жували березову смолу. У Середземномор’ї греки використовували мастику з фісташкового дерева, а на американському континенті майя та ацтеки мали свою альтернативу – природний латекс чікле.
У XIX столітті чікле став основою для промислового виробництва жувальної гумки. Американський винахідник Томас Адамс запустив її виготовлення, а вже у 1884 році з’явилася перша ароматизована гумка з лакрицею. Справжнім проривом стала ідея Вільяма Ріглі-молодшого додавати гумку як бонус до покупок. Саме так з’явилися популярні бренди Juicy Fruit і Wrigley’s Spearmint, які згодом перетворилися на окрему індустрію. У XX столітті компанії, що виготовляли гумку, стали одними з найактивніших рекламодавців. Під час Другої світової війни жувальна гумка стала частиною армійських пайків США. Вона допомагала зменшити стрес і підтримувати гігієну порожнини рота в польових умовах. Після війни гумка швидко поширилася на цивільний ринок по всьому світу. У 1965 році жувальна гумка вперше потрапила у космос — на борту американського корабля Gemini 4. З того часу вона періодично входить до складу космічних раціонів на Міжнародній космічній станції, де допомагає боротися з сухістю у роті й підтримувати гігієну в умовах невагомості. Жувальна гумка стала впізнаваним символом молодіжної культури XX століття. Вона з’являлася у фільмах, на сцені, у кліпах, і навіть у візуальному мистецтві. Відомі сцени з гумкою можна побачити у класичних фільмах, таких як “Grease”, “Clueless”, або у романі Роальда Даля “Чарлі та шоколадна фабрика”, де героїня Вайолет Борегард буквально не розлучалася з жуйкою. Образ жувальної гумки активно використовували у рекламі, музиці та попкультурі. Вона фігурує у фото- й відеосесіях за участі зірок, таких як Брітні Спірс, Бейонсе чи Гаррі Стайлс.
Сучасна безцукрова жувальна гумка рекомендована Всесвітньою федерацією стоматологів як допоміжний засіб для підтримки здоров’я ротової порожнини. Вона стимулює вироблення слини, знижує кислотність після їжі й допомагає зменшити ризик розвитку карієсу. Хоча гумка не є альтернативою класичному чищенню зубів, її регулярне використання без цукру вважається корисною звичкою, особливо у проміжках між прийомами їжі.
Цікаві факти про жувальну гумку: люди жували натуральну смолу ще в епоху неоліту. Першу жуйку у формі пластинки випустили у 1884 році. Рожевий став першим кольором гумки через брак інших барвників. У Сінгапурі з 1992 року діє заборона на продаж жуйки (крім медичної). Поширений міф про те, що гумка “залишається в шлунку 7 років”, не відповідає дійсності. У 1994 році зафіксували рекорд бульбашки діаметром 58,5 см. Жуйка допомагає зменшити рівень стресу та покращує концентрацію. Молодь у віці до 30 років жує гумку у три рази частіше за людей старшого віку. Вартість прибирання викинутої гумки у великих містах сягає десятків мільйонів доларів щороку. Жувальну гумку часто жують музиканти під час виступів – зокрема, Дейв Грол із Foo Fighters. Військові часів Другої світової вважали гумку необхідною частиною польового спорядження. Гумка без цукру входить до списку стоматологічно корисних продуктів. У 1965 році гумка вперше побувала у космосі. Щорічне глобальне споживання гумки — понад 100 тисяч тонн. День жувальної гумки щороку відзначається 30 вересня, починаючи зі США.
Жувальна гумка – це більше, ніж просто звичка. Вона має глибоке коріння, багату культурну історію та навіть науково доведену користь. Від неоліту до космічних експедицій — її шлях доводить, що найпростіші речі часто мають найцікавішу історію.
