Російські військові верфі, які перебувають під міжнародними санкціями, отримують комплектуючі з європейських країн завдяки фірмам з Хорватії та Італії.
Ці верфі спеціалізуються на будівництві кораблів для російського військового флоту, деякі з яких брали участь у війні з Україною.
Президент Росії Володимир Путін в грудні 2023 року взяв участь у церемонії підняття прапора на трьох нових кораблях флоту на “Північній верфі” у Санкт-Петербурзі. Серед цих кораблів був і малий ракетний корабель “Наро-Фомінськ”.
Під час цього заходу Путін зазначив, що подібні кораблі раніше здійснювали удари по позиціях бойовиків у Сирії з акваторії Каспійського моря, а тепер їхні ракети націлені на Україну.
Президент також відзначив колектив Зеленодольської верфі у Татарстані, яка є частиною російського військово-промислового комплексу та будує військові кораблі, зокрема патрульні кораблі проєкту №22160, зокрема “Сергій Котов”, один з яких був застосований у березні у конфлікті з українськими безекіпажними катерами. Хоча сам корабель “Котов” був побудований на заводі в Керчі, проєкту розробку вели на Зеленодольському заводі, де його вважають своєю продукцією.
В 2017 році Зеленодольський завод закупив втулки для болтів та пристрій для упорскування забортної води у нідерландського виробника Discom для корабля “Котов”, згідно з митними даними бази Import Genius.
Ще один корабель, повністю збудований на цьому заводі, – ракетний катер на повітряній подушці “Самум”, який також приймає участь у конфлікті з Україною. Він був атакований та пошкоджений біля берегів Криму в середині вересня 2023 року, але не затонув.
На цих військових кораблях використовуються деталі, зроблені в Європейському Союзі, незважаючи на санкції, які були на Зеленодольську верф у березні 2019 року.
У листопаді 2018 року Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США включило верф до списку санкцій через “невиправдану атаку на українські кораблі в Керченській протоці” 25 листопада 2018 року, коли російські війська силою захопили українські кораблі, що переходили з Одеси до Маріуполя.
У 2014 році верф відмовився співпрацювати з німецьким виробником двигунів для малих ракетних кораблів проєкту 21631 “Буян-М”.
Ці кораблі входять до складу Каспійської флотилії, Балтійського та Чорноморського флотів. У грудні 2023 року корабель “Наро-Фомінськ” цього проєкту був спущений на воду у присутності Володимира Путіна.
Проте, завод знайшов рішення, і постачання деталей тривали у 2020 та 2021 роках — просто не безпосередньо, а через схеми з посередниками, зокрема, на замовлення підприємства “Морські пропульсивні системи”.
“Морські пропульсивні системи” виробляють власні двигуни для суден та кораблів і займаються постачанням обладнання з-за кордону. Про їхнє співробітництво з Військово-Морським Флотом Росії було відомо з відкритих джерел.
Наприклад, у квітні 2019 року до Ленінградської області прибув вантаж від зареєстрованої в Латвії компанії Marine systems SIA. Це обладнання від датських, німецьких та нідерландських виробників призначалося для встановлення на ракетних кораблях проєкту “Буян-М”.
Після розпочаття повномасштабного вторгнення в Україну верф практично одразу потрапила під санкції Європейського Союзу у березні 2022 року.
Але завод продовжив закуповувати обладнання у Євросоюзі та Сполучених Штатах. Це стало можливим завдяки поставкам через фірми-посередники, деякі з яких підсанкційна верф володіє спільно з партнерами з Євросоюзу.
Сами виробники обладнання часто не мають даних щодо кінцевого одержувача товару, і не завжди можуть переконатися, що обладнання не потрапить на підсанкційні підприємства.
Постачання до підсанкційної верфі можуть організовуватися за допомогою партнерів з Хорватії, зокрема, у митних документах фігурує хорватська компанія Adria Winch.
За інформацією з офіційного сайту компанії, Adria Winch спеціалізується на постачанні палубного обладнання для цивільних та військових суден.
Екс-голова Adria Winch Мілівой Перузович розповів Російській службі ВВС, що компанія працює в Росії вже більше 20 років і спочатку розпочинала співпрацю на “Північній верфі” у Санкт-Петербурзі, а потім розширила свої зв’язки на всю країну.
Навіть після санкцій 2014 року, керівництво Adria Winch вирішило продовжити співпрацю з російськими партнерами, вважаючи санкції несерйозними.
У 2016 році разом з хорватською суднобудівною компанією Adria Winch, верф створила в Росії спільне підприємство “Адріа Вінч Зеленодольськ” у рамках програми імпортозаміщення.
Зараз верф користується цією схемою. Зеленодольський завод входить до суднобудівної корпорації “Ак Барс”, яка належить “Холдинговій компанії “Ак Барс”, зареєстрованій в Республіці Татарстан. Частиною Зеленодольської верфі володіє уряд Татарстану.
Майже 51% у спільному підприємстві “Адріа Вінч Зеленодольськ” належить холдингу “Ак Барс”, а решта — хорватській компанії Adria Winch.
Adria Winch є єдиною власницею “Адріа Вінч у Москві”, яка також регулярно постачає запчастини до Зеленодольської верфі.
Наприклад, у серпні 2022 року Adria Winch поставила електричні реле гідравлічної буксирувальної лебідки французької компанії Schneider Electric для верфі у Зеленодольську.
Після запиту ВВС, Schneider Electric розпочали внутрішню перевірку, наголосивши, що діють відповідно до законодавства.
Більшість поставок для верфі здійснюють хорватська Adria Winch для її російських доньок (зеленодольської або московської компаній).
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Adria Winch перестала практикувати прямі постачання на верфі і почала продавати через “Адрія Вінч Зеленодольськ”. Однак вони не мали інформації про кінцевого отримувача обладнання.
У травні 2022 року хорватська компанія Adria Winch здійснила поставку партії обладнання до своєї московської доньки. Це обладнання включало як виробництва самої Adria Winch, так і інших виробників з ЄС, таких як німецька компанія Spohn & Burkhardt, яка поставила запасні частини для швартового шпиля.
У митній декларації було вказано, що це обладнання призначалося для корабля проєкту 23120. Ці кораблі, як, наприклад, “Всеволод Бобров”, брали участь у боях на острові Зміїний, хоча за їхніми характеристиками вони не є бойовими.
На одному із знімків, зробленому у травні 2022 року, видно, що на “Всеволоді Боброві” встановлено зенітну установку “Панцир С1”.
Також у травні до Москви прибули електронні модулі та запасні частини для швартового шпиля із Фінляндії. Загалом, хорватські кораблебудівники поставили до Росії запчастини для корабля проєкту 23120 на суму тисячу доларів.
Остання поставка для буксира проєкту 23120 була у липні 2023 року. Цього разу вантаж прибув до Москви на замовлення компанії “Морські пропульсивні системи” з Китаю. Доставлено було інтерфейсну плату від шведського виробника Jowa. Загалом, обладнання обійшлося російським кораблебудівникам у 7,5 тисяч доларів.
У митних деклараціях згадується також буксир проєкту NE012, який, хоча і не має жодного озброєння, був переданий Росгвардії, що перебуває під європейськими санкціями з грудня 2022 року.
Буксир був побудований на верфі у Зеленодольську. Хорватська компанія поставила запчастини для нього у березні–вересні 2022 року на майже 726 тисяч доларів.
Мілівой Перузович зізнався, що через санкції поставки до Росії здійснювалися через треті країни, такі як Туреччина, а також через посередників в Китаї, але продовжувалися доти, доки компанія не була продана.
Після повномасштабного російського вторгнення в Україну компанія Adria Winch – не єдина європейська організація, яка продовжує постачати запчастини для плавзасобів військово-морського флоту Росії.
У жовтні 2022 року до Санкт-Петербурга прибула партія німецьких запчастин для нового допоміжного судна проєкту 20360M. Завдання цих кораблів – транспортувати боєприпаси та завантажувати їх на підводні човни та надводні кораблі, що перебувають у відкритому морі. У Росії планувалося побудувати два такі судна, проте вони поки що не були добудовані.
Після спуску на воду “Геннадія Дмитрієва” в червні 2022 року, він відправився для добудови до Севастополя. У березні 2023 року російське видання “Известия” повідомляло, що кораблі допоміжного флоту російського ВМФ, зокрема, проєкту 20360M, будуватимуться лише з “вітчизняних комплектуючих”.
У жовтні 2022 року зі Стамбула до Санкт-Петербурга прибула партія запчастин для суднового крана судна 20360M. Ці запчастини включали німецькі фільтри для олії від Hydac International та італійські лампи, загальна вартість яких становила майже 13 тисяч доларів.
У митній декларації постачання запчастин для судна 20360M зазначалося, що вони призначалися для суднового крана цього судна, виробництво якого належало італійській компанії Melcal. Компанія Melcal, хоча базується в Італії, також має представництва у Німеччині та Китаї, а недавно відкрила відділення й у Росії.
Крім поставок для допоміжного судна російського ВМФ, турецькі, китайські та фірми, зареєстровані у Гонконгу, також активно постачали обладнання Melcal російським компаніям-посередникам. Наприклад, деталі для атомоходів “Федор Ушаков” та “Євген Примаков” – там переважно постачалися запчастини для суднових кранів.
Криголами не можуть вважатися військовими кораблями, хоча за часів СРСР криголами проєкту “Арктика” були спроєктовані так, щоб вони могли брати участь у війні.
Проте “Атомфлот”, якому належать атомні криголами, з травня 2023 року перебуває під американськими санкціями як підприємство Росатома.
На Балтійському заводі в Санкт-Петербурзі, який також під санкціями США та ЄС, вже збудували три судна — “Арктика”, “Сибір” та “Урал”, а ще три — “Якутія”, “Чукотка” та “Ленінград” — знаходяться у процесі будівництва.
Останні три — атомоходи проєкту 22220, і для суден цього проєкту запчастини продовжують постачати з ЄС та США через турецькі та китайські компанії.
Найчастіше замовником виступала санкт-петербурзька “Рунітор”, яка входить до групи компаній “Морсудпостач”, що постачає запчастини, у тому числі російському ВМФ.
Для “Рунітора” та інших замовників для атомоходів проєкту 22220 турецькі компанії привезли до Санкт-Петербурга іспанські сигнальні лампи та буксирний комплекс, німецькі та польські деталі до системи пожежогасіння, а також італійські склоочисники. Усього на 16,5 млн доларів лише за червень–липень 2023-го.
“Ростамфлот” заявив, що не залежать від поставок закордонного обладнання і в 2023 році не підписували контрактів із закордонними постачальниками.
Компанії, що мають зв’язки з російським ВМФ, закуповують товари у двох основних європейських постачальників, а саме, хорватської Adria Winch та латвійської Marine Systems.
Відомо, що президент та акціонер Adria Winch Мілівой Перузович регулярно відвідував Росію з 2015 року. Він відвідував різні російські міста, включаючи Мурманськ, Калінінград і Татарстан, зокрема, на матчі хокейного клубу “АК Барс”. Липень 2022 року відзначився зустріччю Перузовича з генеральним директором Окської судноверфі, щоб обговорити деталі будівництва двох цивільних судів.
Під час дискусії на порталі корабель.ру щодо антиросійської політики Хорватії, користувач з псевдонімом Peruzovic Milivoj (Перузович Мілівою) наголосив на тісних зв’язках між Adria Winch і Росією, починаючи з 2000 року і до сьогодні.
Під час інтерв’ю з ВВС Перузович відмовився підтверджувати зв’язок Adria Winch з постачанням обладнання для російського ВМФ. Однак, звітні дані за 2022 рік свідчать про те, що Росія була одним із основних покупців товарів Adria Winch, вартість яких перевищила 700 тисяч євро.
Зауважимо, що у звіті за 2022 рік компанія вказала, що санкції Європейського Союзу “мають прямий вплив” на її діяльність.
У грудні 2023 року хорватська компанія зазнала змін у керівництві — її придбала Global Offshore Engineering, також зареєстрована в Хорватії. За даними місцевих видань, новим власником став Матко Зуаніч, який також володіє дочірніми підприємствами Global Offshore Engineering у Туреччині та Об’єднаних Арабських Еміратах.
Мілівой Перузович, президент Adria Winch, розповів ВВС, що нові власники вирішили зупинити постачання товарів до Росії через можливі ризики, але продовжують зберігати зобов’язання перед дочірньою компанією “Адрія Вінч Зеленодольськ”. Сам Перузович намірує продовжувати співпрацю з Росією та заявив, що шукає нових надійних партнерів.
Італійська компанія Melcal S.P.A. також відома своїми довгостроковими зв’язками з російськими суднобудівниками. У 2019 році вони уклали угоду з суднобудівною корпорацією “АК БАРС” та торгово-промисловим об’єднанням “Кронштадт” про постачання та виробництво італійського обладнання для кораблів у Росії.
Після початку війни в Україні, обладнання від Melcal почало постачатися до Росії не безпосередньо, а через Туреччину, Гонконг або Китай. За період з жовтня 2022 року по липень 2023 року російські компанії витратили 255 тисяч доларів на обладнання від Melcal, виготовлене в Європейському Союзі.
Щодо постачань через латвійську Marine Systems, то європейські розслідувачі вже у 2022 році вказували на постачання європейського обладнання для кораблів російського ВМФ. Згідно з джерелами, власником Marine Systems у вересні 2022 року був Ігор Смолін, який пізніше змінив стратегію бізнесу та продовжує контролювати аналогічну компанію з назвою “Маріне Системс” у Санкт-Петербурзі.
Ігор Смолін отримав громадянство Росії ще у 2009 році і зараз активно контролює діяльність російської компанії. Остання поставка обладнання до Росії, яку знайшла Російська служба Бі-бі-сі, була у червні 2023 року, коли російські замовники придбали дизельний генератор вартістю 32 тисяч доларів.
У квітні 2024 року міністр оборони Росії Сергій Шойгу повідомив, що Зеленодольська верф продовжує свою роботу з будівництва кораблів для потреб Військово-Морського Флоту. На селекторній нараді було оголошено, що до 2025 року верф передасть ВМФ п’ять ракетних кораблів, а також незабаром на воду спустять п’ятий патрульний корабель проєкту 22160 під назвою “Віктор Великий”.
Цей останній корабель оснащений дизельним двигуном виробництва німецької компанії DEUTZ. Ці двигуни були поставлені Зеленодольській верфі в червні 2019 року, після того, як вона потрапила під санкції США. Постачання цих двигунів здійснила латвійська компанія Marine Systems.
Adria Winch продовжує активно постачати деталі для російських верфей, у тому числі і для Зеленодольської верфі, а також для Балтійського заводу. Проте після розпочаття повномасштабного вторгнення у деклараціях про постачання деталей все рідше згадуються номери проєктів судів.
Генеральний директор компанії “Адріа Вінч у Москві” Тетяна Левичева, яку ВВС змогли знайти для коментаря, представилася головним бухгалтером компанії. Вона підтвердила прямі постачання з хорватської компанії до Зеленодольської верфі, але відмовилася коментувати подальшу ситуацію.
За даними з лютого 2022 року до липня 2023 року компанії, пов’язані з Adria Winch або її дочірніми підприємствами в Росії, поставили запчастин на суму близько 1,2 мільйонів доларів.
Деякі європейські виробники, такі як Speich, Eaton, Vítkovice Cylinders, Ventil Technik та Jowa, відзначили, що не постачали свою продукцію ні безпосередньо до Росії, ні через посередників, які потім передали запчастини підсанкційним верфям.
Деякі інші виробники, зокрема W. Gessmann, Honeywell International, Hydropress Hydraulika, Pernow Armaturen, Grundfos DK, Fluidmecanica, Skum, Spohn & Burkhardt, Deutz, Schneider Electric, не відповіли на запити Російської служби ВВС.
Російські компанії, такі як “Морські пропульсивні системи”, “Марине системс”, торгово-промислове об’єднання “Кронштадт”, “Адріа Вінч Зеленодольськ” та Росатомфлот також не відповіли на запити Російської служби ВВС.
Компанії Adria Winch та Melcal з Хорватії теж не надали відповіді на запити Російської служби ВВС.
