Археологи зробили вражаюче відкриття, пов'язане з одним з найзначніших міст давнини — Мохенджо-Даро, яке виявилося набагато старішим, ніж вважалося раніше. Нові дослідження дозволили перенести дату його заснування на кілька століть у минуле, що суттєво змінює наше розуміння розвитку ранніх міст у Південній Азії.
Місто розташоване неподалік від річки Інд на території сучасного Пакистану та займало площу понад 620 акрів. У свій розквіт Мохенджо-Даро могло вміщати до 40 тисяч мешканців, що робить його одним з найбільших центрів бронзової доби.
Завдяки радіовуглецевому аналізу вчені з'ясували, що поселення на цих землях існувало ще в період ранньої хараппської культури, приблизно між 3300 і 2600 роками до нашої ери. Це відкриття вказує на те, що місто розвивалося поступово, а не виникло раптово, як вважалося раніше. Археологічні розкопки виявили, що під пізніми будівлями приховані залишки ще давніших поселень, що свідчить про еволюцію Мохенджо-Даро з невеликої громади в значний міський центр.
Особливу увагу науковці звернули на велику споруду з глиняної цегли, яка раніше вважалася захисною конструкцією від повеней. Проте нові дослідження довели, що це була багатофункціональна стіна, яка будувалася і перероблялася протягом тривалого часу. Найдавніші частини цієї конструкції датуються приблизно 2700–2600 роками до нашої ери, що вказує на високий рівень організації та планування в суспільстві того часу.
Мохенджо-Даро відомо своєю ретельно спланованою забудовою, з використанням стандартизованої цегли, чіткою сіткою вулиць та складною системою водовідведення. Однією з найбільш впізнаваних архітектурних пам'яток є Велика лазня, ймовірно, призначена для громадських або ритуальних цілей. Незважаючи на високий рівень розвитку, писемність цієї цивілізації досі залишається нерозшифрованою, що породжує безліч запитань про культуру та соціальний устрій її мешканців.
Дослідження підтверджують, що територія Мохенджо-Даро використовувалася навіть після занепаду цивілізації Інду, оскільки археологи знаходили монети пізніших періодів, що підкреслює тривалу значимість цього місця. Подальші розкопки можуть ще більше пролити світло на історію одного з найперших великих міст людства.
